 | ПОШУК ЗАГУБЛЕНОГО ГАЗУ ОЛИШІВСЬКОГО ПІДЗЕМНОГО СХОВИЩА ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ ВИСОКОТОЧНИХ ГРАВІМЕТРИЧНИХ СПОСТЕРЕЖЕНЬОлишівське підземне сховище газу,
Північно-західна частина Дніпровсько-Донецької западини, Україна, 2017 р.
| | 
Рисунок 1. Газонасичення бат-байоських пісковиків Олишівського ПСГ та контури техногенних газових резервуарів встановлених по значенню критичного газонасичення більше 70% станом на 2017 р. |
ГЕОЛОГІЧНА ЗАДАЧА Олишівське ПСГ було створене в штучному покладі водоносного горизонту бат-байоського ярусу середньої юри в 1982 році. Режим експлуатації ПСГ - водонапірний. Геологічна структура - подовжена брахіантикліналь розміром 6,7 x 3,6 км. Глибина резервуару - 550-565 м. від земної поверхні. Площа ПСГ - 32,9 км². Резервуар представлений крихким пісковиком та тонкодисперсним піском. Середня пористість порід колекторів 33-36 %. Проектний інтервал пластового тиску - 35-71 ат. Загальний проектний об’єм газу 660 млн. м³, проектний об’єм активного газу - 310 млн. м³. Починаючи з 2011 року Олишівське ПСГ працює тільки в режимі відбору газу, який супроводжується значним виносом піщаного матеріалу, що виводить з ладу експлуатаційні свердловини через закупорення піщаних фільтрів. | В процесі відбору газу спостерігається поступове обводнення експлуатаційних свердловин. Такий режим експлуатації ймовірно спричинений порушенням технологічного процесу в попередні роки. На момент проведення гравіметричних спостережень весною 2016 року в ПСГ містилось 356,5 млн. м³ газу. Пластовий тиск в зоні експлуатаційних свердловин - 51.8 ат. Більшість експлуатаційних свердловин потребують капітального ремонту внаслідок утворення піщаних корків та обводнення. Станом на 2016 рік тільки 2 з 32 експлуатаціних свердловин використовувались для відбору газу. З метою виявлення причин обводнення експлуатаційних свердловин був застосований гравітаційний метод, який дає можливість розділити газонасичену і водонасичену породу.
| 
Рисунок 2. Запаси газу в техногенних резервуарах за результатами моделювання методом Монте-Карло |
ГЕОЛОГІЧНІ РЕЗУЛЬТАТИ Проведені дослідження забезпечили картування двох нових відокремлених техногенних резервуарів, в які відбувся перетік частини газу із основного резервуару Олишівського ПСГ. Створена 3D модель поточного газонасиченння та розрахований об’єм газу в межах виділених резервуарів. | Для видобутку залишкових запасів газу із закартованих техногенних резервуарів запропоновано капітальний ремонт експлуатаційної свердловини, яка розташована в межах контуру північного техногенного резервуару, а також буріння трьох нових експлуатаційних свердловин. | 
Рисунок 3. Техногенні резервуари в 3D моделі густини Олишівського ПСГ як об'ємні тіла з густиною >1.565 г/см³ | МЕТОДИКА СТВОРЕННЯ
ЗD МОДЕЛІ В межах контуру площею 120 км² проведена високоточна гравіметрична зйомка із кроком між пунктами спостереження 100 x 100 метрів. Середньоквадратичне відхилення визначення аномалії Буге з поправкою за вплив навколишнього рельєфу склало 7,3 мкГал, що як мінімум у два рази менше, ніж теоретично розрахований гравітаційний ефект, який створює техногенний резервуар Олишівського ПСГ, що складає від 14 до 44 мкГал. На наступному етапі була створена 3D модель густини Олишівського ПСГ. Структурна модель складена 24 поверхнями, які побудовані з використанням результатів 2D сейсмічних робіт та розбивок у свердловинах. Дані ГДС використані з метою визначення густини та пористості порід. 3D модель складена з 65,1 млн. комірок розміром 100 х 100 метрів в плані та 2,5 метри по глибині. Просторові розміри 3D моделі 17,5 х 9,2 км. Інтервал глибин, який охоплює модель від 0 до 10,1 км. Середньоквадратичне відхилення (SD) між спостереженим і розрахованим гравітаційними полями для початкової 3D моделі склало 7,2 мГал. | 3D модель густини була довизначена в результаті спільної інверсії гравіметричних та свердловинних даних. Для кінцевої 3D моделі середньоквадратичне відхилення між гравітаційними полями склало 0,044 мГал (Рисунок 4). Відносно гравітаційного поля, початкова 3D модель густини була покращена в 164 рази. В результаті аналізу отриманої 3D моделі закартовані дві розущільнені зони, що приурочені до техногенних газонасичених резервуарів (Рисунок 3). На основі отриманої 3D моделі густини, результатів аналізу керну та з використанням відомих петрофізичних залежностей була розрахована 3D модель поточного газонасичення резервуарів Олишівського ПСГ (Рисунок 1). В межах двох виділених техногенних резервуарів розрахований ймовірний об'єм газу. В якості незалежної оцінки кількості газу у виділених резервуарах використані результати моделювання методом Монте-Карло (Рисунок 2). Виходячи із проведених розрахунків в межах двох нових закартованих техногенних резервуарів з імовірністю Р50 містять 82,4 % від балансової кількості газу в ПСГ. | 
Рисунок 4. Виміряне (а) і розраховане від кінцевої моделі (б) гравітаційні поля, відхилення між ними (в) та гістограма розподілу відхилення (г)
| ПУБЛІКАЦІЇ 1. Петровський О., Шимко Р., Вечерик Р., Петровська Т., Трачук А., Бороздіна А. Контроль стану та оптимізація відбору залишків закачаного газу із Олишівського підземного сховища газу за результатами високоточних гравіметричних спостережень та створення постійно діючої 3D моделі. Геофізика і геодинамік: прогнозування та моніторинг геологічного середовища. Львів. 2019. | |
|
